Незгасиме багаття дружби
Нещодавно учні нашого класу разом із класним керівником ходили до лісу. Так провести свій вихідний день запропонувала наша вчителька, Красова Наталія Володимирівна, щоб ближче познайомитися із своїми новими учнями, які лише переступили поріг 5-го класу.
"Це не просто похід до лісу" - сказала Наталія Володимирівна - "за таких обставин ми з вами будемо знайомитись".
Усі з нетерпінням чекали цього дня. Нарешті ми зібрались біля школи з сумками та рюкзаками і попрямували до лісу. Через півгодини ми опинились на чудовій лісовій галявині. Навколо нас росли високі кремезні дуби. Неподалік розташувались дві ніжні подружки-берізки, які виблискували золотистим листям серед зелених струнких сосен. Краса неймовірна.
Посеред галявини ми вирішили запалити вогнище. Тому хлопці одразу почали збирати сухі гілочки. Дівчатка ж тим часом розстелили скатертини та готували бутерброди. Особливо цікаво було смажити над вогнищем сосиски, що були нанизані на довгі тонкі палиці, та смакувати картоплю, що пройнялася ароматами попелу та лісу.
З великим захопленням ми грали в різні ігри. Найбільше усім сподобалася гра у футбол: м'яч невпинно літав по ігровому полю, голи забивались один за одним. Та гравці не здавались.
День наближався до кінця. Ми посідали навколо вогнища і вчителька промовила: "Сьогодні ми усі разом запалили багаття дружби і взаєморозуміння. Наша з вами дружба повинна розгорітись з такою ж силою, як цей вогонь, але не на годину-дві, а на багато-багато років".
Усі погодились з такими прекрасними словами і відтоді щодня "підкидають" по гілочці у незгасиме "багаття дружби".
|