День цивільної оборони у нашій школі
Кожен із нас чув, а дехто навіть став свідками страшної трагедії на Чорнобильській АС, яка сталась 30 років тому. Відомо, що нехтуючи
безпекою людей, уряд не повідомив жителів СРСР про трагедію, внаслідок якої загинули сотні або навіть тисячі людей. Я гадаю, що,
повідомивши людей вчасно, можна було б уникнути такої сумної статистики.
Сьогодні, 20 квітня, старшокласниками, викладачами та техпрацівниками були проведені лінійка та класні години, на яких ми пригадали причини
катастрофи, та тренінги щодо першої допомоги при пораненнях, елементарного захисту від радіоактивного випромінювання. Ці тренінги були досить
цікавими та корисними. Як на мене, кожна людина повинна знати, як правильно накладати джгут, робити марлеву пов’язку, надягати протигаз,
перев’язувати різні частини тіла, щоб не зашкодити потерпілому.
Під час усього дня я спостерігала за реакцією учнів, які були «добровольцями» у майстеркласах, і можу сказати, що усі ставились до свого
обов’язку серйозно. Також було цікаво спостерігати за самими старшокласниками, які бездоганно показували іншим, що і як потрібно робити.
Найцікавіша частина була, коли на початку 6-го уроку пролунав тривожний довгий дзвінок, під час якого, на моє здивування, усі учні
поводились організовано. Нам сказали піти до спортивного майданчика, вишикуватись та вчитись. Викладач Захисту Вітчизни Андрій Тарасович
провів короткий інструктаж про те, що має відбуватись.
Учні 10 та 11 класів практично показували, що робити, якщо побачили поранену людину. Двоє учнів лежали та робили вигляд, що поранені.
Іх акуратно переклали на ноші та понесли до імпровізованого медпункту. Після цього був огляд захисних костюмів, які можуть допомогти
уникнути сильного зараження, та протигазів, про які ми детально говорили раніше.
Несподіванкою було те, що нам показували, як правильно гасити полум’я. У металевих посудинах розвели 5 окремих багать, які гасили різними
способами: вологою тканиною, піском, вогнегасником, водою.
Які мої враження про цей день? Чесно кажучи, це найцікавіший захід за все моє 9-річне навчання. Мої емоції насправді дуже неоднорідні.
В деякі моменті я трохи переживала, оскільки думала про наслідки техногенної катастрофи, але також я дуже вдячна усім організаторам та
учасникам Дня цивільного захисту, бо саме вони захищають нас та одночасно вчать захищати одне одного.
Марія Сорока
|